Над краєм засніженим, ой над Землею,
Hатомлене сонце стоїть в перигеї.
Морози малюють мохнате проміння
У барви сріблясті, в тони старовинні.
Відкрились небесного царства віконця:
Горять міріадами райдуг на сонці
На землю насипані щедро перлини.
Зрівняли сніги і горбки і долини.
Міняються барви, іскряться та сяють.
У кожній сніжинці заграви палають
І дражнять приземлених мешканців раєм.
Та часто ми чуда Господні минаєм,
Ковзнувши очима по них апатично,
Буває додавши: «Kраса ця не вічна!»
А потім із пафосом так, урочисто:
«Нас в небі чекає небачене місто!
Там вулиці з золота, брами – перлові!»
Що ж, дійсно, небесні оселі – чудові.
«Не бачили очі і вуха не чули!»
І навіть якби ми туди зазирнули,
То де б нам епітетів тих назбирати,
Щоб славу Господню змогли описати?!
Сім нот не запишуть небесних мелодій,
Не має аналогів в нашій природі
Ні райським деревам, ні вічному літу!
У царство небесне, неначе магнітом,
Нас тягне Любов, відкриваючи очі,
На Божі обіцянки в Слові Пророчім.
Ось тільки дорога в оселі ті верхні
Біжить по земній, по звичайній поверхні.
Сезони, пейзажі міняються швидко.
До всього звикаєм. Дивуємось рідко.
Краса ця не вічна? Спинімсь на хвилинку:
Блищать перламутом на сонці сніжинки.
Господь утворив кожну з них унікально
З мільярдів тендітних молекул криштальних.
Малесенька річ, а премудрість безкрая!
Крихке – неповторним дизайном вражає.
Минуще про вічне розкаже багато,
Нам тільки байдуже краси б не минати!
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Как-то, по утру, отодвинула штору и восхитилась морозным узором на оконном стекле. Взяла мобилку и сфотографировала эти роскошные листья причудливых растений. Поднялось солнце и стерло эту красоту, просуществовавшую несколько часов. Давно прошла та зима и только фотография показывает, что наш Господь, даже такой кратковременный рисунок творит с желанием порадовать нас. Будем восхищаться и замечать Божью красоту! Блогословений сестра! Комментарий автора: Дякую за відгук. Справді, велич Господня, Його відчуття краси просто не владається в голову.
Поэзия : Морд. Багана (мордовская сторона) поэма - Валентина Солдатова Поэма "Морд.Багана" составлена мной из пятидесяти фотографий и стихотворений к ним, которые сложились в поэму, размещённую в брошюре из 52 страниц, выпущенную самиздатом. Жаль, что не могу показать все фотографии, предлагаю только обложку.
Эта книжечка составлена по рассказам Николая Скворцова, уроженца Морд. Баганы. Его желание возродить родное село не оставило меня равнодушной и побудило к написанию этой поэмы. В ней я выскажу и своё отношение к увиденному. Мои фотографии помогут вам насладиться красотой родного края и сделать всё для его возрождения.
