Ты так велик, а я - ничтожна,
Слова мои - что? Пустота.
Твои обеты непреложны,
Мои - слова... слова... слова...
Ты звёзды ночью зажигаешь,
А утром чистую зарю.
Ты всё, мой Бог, на свете знаешь,
Что от Тебя я утаю?
Свои желания иль мысли?
Душа моя перед Тобой!
Ты знаешь всё, когда я в выси
Стремлюсь, иль в грязь лечу стрелой.
Ты - мой Творец, Ты - Изначальный,
А я - пылинка на земле.
Тебя постичь смогу едва ли,
За что Ты милостив ко мне?
Ты небо держишь на ладонях,
Тебе земля принадлежит,
Но Ты спустился к недостойной.
За что ко мне благоволишь?
Мне не понять... Я - прах, я - пепел,
Но Ты - на крест, меня спасать.
За что, за что, кто мне ответит
Дана мне свыше благодать?
Мой Бог... мой Бог... В любви великой
Ты на кресте нашёл меня.
Стояла я в толпе безликой
Как все, смеясь, Тебя кляня.
Ты - Бог, Творец, не отвернулся,
Как мне постичь Твою любовь?
Душе позволил прикоснуться
Ты к ней, мой распятый Господь.
Живу, живу, в любви купаясь,
Под сенью ангелов Твоих.
За что, мой Бог, за что, не знаю,
Ты так ко мне благоволишь?
Г. Мерзлякова
..................................................................
Галина Мерзлякова,
г. Киров Россия
Стихи пишу давно, вышли два сборника "Прославляю Тебя из огня" и "Подари мне, Господь, небеса" Готовится к выпуску третий.
Благодарю Господа за великую милость ко мне. e-mail автора:galya.merzlyakova.55@mail.ru
Прочитано 7863 раза. Голосов 0. Средняя оценка: 0
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
